Наш тур по Марокко нарешті міг розпочатися. Після трьох ночей у нашому ріаді Альвахма в Марракеші, наша подорож “Великим Півднем” країни розпочалася до Тамдахта. Ми були дуже раді побачити, що принесуть нам наступні кілька днів і які різноманітні краєвиди ми побачимо. Отже, ми вирушили.
Вам також слід знати:
- Безпека в Марокко
- Визначні пам’ятки країни
- Найкращий час для подорожі до Марокко
- В’їзд & Віза до Марокко
- Наш маршрут по Марокко
- Найкрасивіші ріади
- Важливе страхування подорожей
- Наше повне фотообладнання
- Найкращі кредитні картки для подорожей
- Подорож до Марокко туди й назад & Поради
- Вам також варто знати:
- Подорож через Високий Атлас
- Мальовничі долини та зелені оази
- Прекрасна Касба Еллуз у Тамдахті
- Екскурсія містом Тамдахт
Подорож через Високий Атлас
Ми забрали нашу маленьку машинку на станції Europcar у Марракеші, зібрали речі в багажник і поїхали. Нашим пунктом призначення було невелике містечко Тамдахт. Додаток MAPS.me, який ми встановили на планшет, показав нам 190 кілометрів і трохи менше 3,5 годин часу в дорозі. Нам здалося, що це не так вже й погано.
Однак, нам знадобилася майже година, щоб навіть вибратися з Марракеша. Люди постійно ходили вулицями, тут ринок, там ринок. Треба бути дуже обережним, якщо у вас є власний орендований автомобіль і ви подорожуєте містами. Осли, верблюди, корови чи кози часто перетинають дорогу, тому рекомендується бути обережними.
Майже через дві години ми підійшли все ближче й ближче до Високого Атласу. Цей високий гірський хребет на північному заході Африки простягається майже на 2300 кілометрів через Марокко, Алжир та Туніс. Найвища вершина, майже 4160 метрів, розташована на півдні Марокко. Атлас утворює своєрідний кордон між відносно вологим кліматом на півночі та надзвичайно сухою Сахарою.
Погода того дня була не на нашому боці; чим вище ми піднімалися, тим вітряніше, дощистіше та холодніше ставало. Хмари висіли низько, видимість була дуже обмеженою. Дороги ставали все більш звивистими, кам’янисті пагорби — все вищими. У вузьких долинах ми бачили непомітні села, що тулилися серед невеликих полів. Ми петляли вузькими дорогами, кілька разів зупиняючись, щоб насолодитися краєвидом (незважаючи на лютий холод). Ми не зустрічали багато зустрічного транспорту, хіба що випадкові автобуси далекого прямування чи туристичні автобуси.
Мальовничі долини та зелені оазиси
З кожним проїханим кілометром гірська долина відкривалася все більше і більше. Зрештою, зелений ландшафт у горах перетворився на червонувато-коричневий ландшафт з мальовничими долинами та зеленими річковими оазисами. Одне первозданне село слідувало за іншим. Будинки побудовані з глини, а укріплення називаються «касбах». Ці укріплення колись будували правителі для контролю над внутрішніми районами і, можливо, є найунікальнішими житлами в Північній Африці. Стільки традицій вкладено в стіни касб; кожна з них розповідає свою унікальну історію.
Погода покращувалася, чим ближче ми підходили до місця призначення нашого дня. Хмари поступово розсіялися, і ми нарешті зловили кілька променів сонця. Потім ми деякий час їхали гравійною дорогою, а потім повернулися на асфальтовану дорогу. Ми щойно перетнули Високі Атлаські гори до перевалу Тізі-н-Тічка висотою 2260 метрів. Потім ми продовжили шлях бічною дорогою до нашого помешкання.
Прекрасна касба Еллуз у Тамдахті
Майже через шість годин (хоча навігаційна система передбачала лише 3,5 години) ми дісталися міста Тамдахт та нашого помешкання, касби Еллуз. Поруч із нею знаходиться стародавня касба Тамдахт, де колись жив правитель Глауді. Касба Еллуз — це традиційна глинобитна будівля з гарним внутрішнім двором та чотирма вежами. У передпокої також є затишний лаунж, чудовий джазовий зал для сніданку та вечері, а також кілька терас з видом на гори та село.
Нас тепло зустріли французькі власники та персонал. Холодний вітер свистів у вухах, і тепер нам просто хотілося зігрітися. Номери знаходяться на верхньому поверсі; ми зупинилися у великому сімейному номері. Як завжди, нам запропонували свіжий м’ятний чай та кілька печива. Це дозволило нам нарешті відтанути та помилуватися заходом сонця через вікно. Краєвид був казковим, все було забарвлене в ніжний помаранчевий відтінок. З нашої тераси ми оглядали численні замки, зелені оазиси та гірський хребет.
Кімната складалася з двох спалень, ванної кімнати та своєрідної вітальні зі столом, стільцями та великою шафою для зберігання особистих речей. У внутрішньому дворику навіть є басейн з підігрівом та шезлонгами. Скрізь ви знайдете маленькі оазиси, де можна відпочити та розслабитися. Оскільки того вечора було просто надто холодно та вітряно, ми спустилися до вітальні та сіли прямо під обігрівач патіо. У джазовій кімнаті ми насолодилися смачною вечерею з традиційним тажином, супом та десертом.
Екскурсія селом Тамдахт
Ніч пролетіла непомітно. Наступного ранку на нас чекав смачний сніданок. Сонце світило, небо було гарного блакитного кольору, а холодний вітер нарешті минув. Дуже привітна власниця запропонувала нам коротку екскурсію селом зі своїм персоналом. Звісно, ми одразу погодилися, бажаючи дізнатися більше про країну, перш ніж нам доведеться їхати далі.
Прямо за касбою розташований зелений сад з різноманітними рослинами та вирощеними продуктами. Ми вперше в житті побачили мигдальне дерево Привітний працівник провів нас до річки, показав нам і пояснив, як будуються традиційні глинобитні будинки. Він намалював ескіз на піску, щоб допомогти нам уявити собі конструкцію.
Зрештою, працівник (ми, на жаль, забули його ім’я) повів нас до верблюдів. Він сказав, що вони люблять каву та із задоволенням викурюють цигарку. Тож верблюд схопив пляшку з кавою та випив її вміст за один раз. Приблизно через 45 хвилин ми повернулися до нашої касби. Ми подякували йому за приватну екскурсію, дали щедрі чайові та зробили спільне фото «для сімейного альбому».
Після цього ми зібрали речі, попрощалися з власниками касби та вирушили до нашої наступної зупинки. Попереду нас чекало ще 250 кілометрів до Тенехіра та ще 300 кілометрів до пустелі Сахара.
