Місто-фортеця Відін (Болгарія)

Місто-фортеця Відін (Болгарія)
Три великі болгарські міста розташовані на берегах Дунаю: Сілістра, Русе та Відін. Всі вони мають багату історію, кожен з них є річковим портом і навпроти кожного з них є сусідами румунський берег. Довгий час Румунія та Болгарія, розділені найбільшою рікою Європи, були навіть пов’язані мостами. У 1952 році перший міждержавний міст був зведений між Русі і Джурджу, зв’язавши таким чином дві соціалістичні країни, Болгарію та Румунію. Через багато років, вже в двохтисячних з’явився втрьох міст, між Відіним і Калафатом. Особисто мені довелося багаторазово їздити між цими двома державами і перетинати кордон через кожне зі згаданих трьох міст, так само як і достатньо подивитися всі три. Сьогодні розповім про місто-фортецю Відін, яке на мій погляд у плані фортифікаційному та історичному найцікавіше з них усіх.

Коли болгарам говориш про Відін, вони махають руками, мовляв, що там забув? Для них не тільки Відін, а й загалом північний захід Болгарії це найбідніший регіон країни, де найбільше циган і звідки всі здорові жителі давно поїхали до Європи. Багато в чому болгари мають рацію, у сенсі, що регіон вражає своєю недоглянутістю і масштаби депопуляції нагадують наслідки атомної війни. Їдеш трасою з Софії і чим ближче до Відіна, тим гірші справи: напівзанедбані села, остови підприємств, що давно зупинилися, недоглянуті поля, залишена і іржавіюча сільгосптехніка. Мені навіть важко уявити, чому саме в цій частині країни все так сумно. Начебто ближче до Західної Європи, транспортні магістралі у бік Румунії та Сербії тут проходять, земля благодатна, гарна природа. Але ні! Але повернемося до власне Відіна. Як вже говорили, це місто-фортеця, засноване ще в римську епоху на місці римського форту Бононія. Пізніше місто майже 500 років було під владою Османської імперії аж до 1876 (Русько-турецька війна), коли місто було звільнено і увійшло до складу Болгарського князівства, при цьому відповідно до Берлінського мирного трактату 1878 зміцнення міської фортеці Відіна були зруйновані. Примітно, що лише болгари звільнили місто від турків, як почалася війна із сусідньою Сербією. У ході сербсько-болгарської війни в листопаді 1885 серби тричі намагалися взяти Відін нападом, але були відбиті слабким болгарським гарнізоном. Ну, а після Другої світової війни Відін почав активно розвиватися як промисловий центр соціалістичної Болгарії. Тут налаштували гігантів нафтохімії, річковий порт, поромну переправу в Румунію, відкрили залізницю в Софію. Оборонні стіни. Раніше стіни тяглися на чотири з гаком кілометри і всі п’ять воріт були частиною оборонної системи. Але потім, як говорилося, стіни були знесені після звільнення Відіна від турків. Залишилися лише ворота, такі ось –


Це вже інші ворота, вони, звичайно, схожі, але можна помітити відмінності.

Або ось ще третя брама –

…і четверта брама трохи далі –

Де-не-де залишилися стіни, які незважаючи на роботи зі знесення укріплень у 1878 році, частково збереглися.

Якщо поставити собі за мету, то гуляючи по спальних районах Відіна, ви виявите й інші сліди старовинних бастіонів і стін. У різному ступені безпеки та доступності –

Стіни тяглися навіть уздовж берега Дунаю і збереглися до наших днів. Іншими словами, місто-фортеця Відін було з усіх боків оточене кількома рядами укріплень, плюс фортеця Баба Віда.

Болгарія не багата на фортецю. Можна сказати, що нормально збереглися їх лише дві: тут, у Відіні та ще у Велико-Тирновому. Все, інших вартих уваги фортець у країні немає. Найкраще збереглася фортеця Баба Віда.

Мабуть, єдина болгарська фортеця в класичному європейському розумінні


Крім фортифікацій, Видин гідний кількох годин неспішної прогулянки його історичним центром. Війни та соціалізм не пощадили колись гарний європейський центр і на місці старовинних резиденцій та палаців з’явилися такі монстри соцреалізму, як ця вежа.

Тим не менш, окремі цікаві будинки залишилися –



У місті за старих часів був справжній Вавилон народів і вірувань. У спадок від турків залишилося чимало мусульманське населення (навернені в іслам болгари) і хоча в соціалістичний період точилася активна боротьба за деісламізацію, проте сьогодні близько 10-15% відінців сповідують іслам. Було тут також чимало євреїв, але частина з них була вбита в роки війни та Голокосту, а ті, що вижили вже у п’ятдесяті роки, залишили Болгарію та емігрували до Ізраїлю. Відінська православна єпархія –

Османська мечеть –

Найсумніше виглядає місцева синагога 1894 будівлі, яка стоїть у руїнах ось уже сімдесят років. У центрі міста, поряд з міським парком, адміністрацією, кафе та ресторанами. Після війни соціалістично влада не прагнула відродження єврейської громади країни і міста зокрема, тому поспішила вилучити синагогу на користь держави і зробити з неї склад. У 1970 році з’явився проект перетворення синагоги на концертний зал, почалися роботи, але проект так і не довели до реалізації. Вже після падіння комунізму, в 1990, влада повернула синагогу на користь маленької єврейської громади Відіна. Але у громади, що складалася з кількох сотень пенсіонерів, не було ні коштів, ні потреби синагогу відновлювати. У 2017 році громада прийняла рішення передати синагогу на користь міністерства культури Болгарії, оскільки ті зголосилися її відновити. Але, як ми бачимо, на подвір’ї 2022 рік і віз і нині там.

Неподалік синагоги розташований пам’ятник болгарським євреям, більша частина яких пережила Голокост завдяки тому, що цар Борис відмовився слідувати за вимогою нацистів і відправляти своїх євреїв у табори смерті в Румунії та Польщі.

Набережна Дунаю та румунський берег на протилежному боці –

Раніше тут проходили міські стіни, зриті в 1878, а тепер стіни перетворені на загородження від паводків. Причому місцеве населення використовує це місце для прогулянок.

Невеликий залізничний вокзал Відіна –

Розклади не блищать багатством вибору

Ну, ми поїхали до Софії –

На цьому все!